 |
|
|||||
|
|
ОПЕРАЦІЯ ДЕЗИНФОРМАЦІЯ Російське МЗС проти «Tygodnika Powszechnego»
Популярний російський інтернет-портал InoSMI опублікував на минулому тижні статтю із украй антиукраїнським резонансом, представляючи його як переклад тексту з ... «Тигодніка Повшехного». Тим часом такий текст ніколи в «TП» не публікувався. На думку польських експертів російських справ, це не була помилка, але цілеспрямована акція. - Навіщо пишете такі речі, - питали нас у минулий четвер, 17 березня чергові приятелі з України. Телефонували зранку, з години на годину, щораз частіше, бо в російському інтернет-виданні прочитали статтю, нібито з «Тигодніка», з припасованим нашим логотипом і навіть датою публікації. Автором тексту був Маріан Калуський. Назва тексту звучала як виклик: «Поговорімо щиро про Україну». Ми перевірили. Справді, на головній сторінці порталу InoSmi, поруч із логотипом «TП» і фотомонтажем – винятково бридкого фотознімка спотвореного діоксином обличчя Віктора Ющенка з польським орлом на тлі – уміщено текст, що в ньому зустрічаємо, наприклад, такі тези: «Польща повинна робити усе, аби настав поділ України». InoSMI.Ru – це великий і серйозний портал, популярний серед росіян, українців та білорусів. Він займається переглядом закордонної преси та перекладом російською мовою статей із неї. З нього користає багато людей на просторі колишнього СРСР. З якою метою хтось учинив таку маніпуляцію? І чи було це випадковим? Ми зателефонували до московської редакції InoSMI. Переадресовувані від однієї особи до іншої, ми пробували переконати чергових співрозмовників, що така стаття ніколи не друкувалася в «Тигодніку», що, справді, хтось «підкинув» такий текст, але тільки як коментар відвідувача інтернету на форум порталу Onet.pl (з яким «Тигоднік» протягом уже кількох років співпрацює). Очевидним є, що коментарі користувачів інтернету, вміщувані під різноманітними текстами, не є голосом самої газети. На форумі зазначено, що публіковані тут коментарі є приватною думкою їхніх авторів. Незважаючи на чергові телефонні дзвінки, що змінювалися по той бік слухавки, росіяни впиралися, що мали право запрезентувати цей текст як нашу публікацію і що не усунуть логотипу «ТП». Хоча, як ми підкреслювали, це є маніпуляція і дезинформація. Аж під вечір, після чергових категоричних вимагань, а, може, радше після того, як до московської редакції почали видзвонювати в цій справі колеги з інших польських та українських видань, InoSMI зняв логотип «Тигодніка». Але фотомонтаж і сам текст залишилися, тільки що оздоблені... іншим логотипом (цим разом як джерело походження тексту подано портал Віртуальна Полонія, що публікує, головним чином, тексти вкрай правої орієнтації). Текст Калуського на портал InoSMI потрапив невипадково, а саме з подачі російського МЗС. Хтось із цієї інституції підсунув його редакції InoSMI, представляючи як матеріал з «ТП», як признався врешті відверто головний редактор російського порталу в розмові з «Газетою Виборчою» (від 18 березня). Однак не хотів зізнатися, хто саме. Якщо відомо, що джерелом дезінформації було російське МЗС, може, варто, аби справою зайнялося польське Міністерство закордонних справ і принаймні попросило російську сторону про з’ясування. Зрештою, це було би спрямоване на збереження доброго імені польських громадян і польської газети. Тим більше, що текст фальшивки з російського МЗС донині гуляє в інтернеті і був передрукований у російській та українській пресі (напр., у тижневику «Поступ» зі Львова) як матеріал з «Tигодніка». InoSMI – це побічний продукт інтернет-порталу Strana.ru, що спеціалізується на тенденційному інформуванні, як зізнався нам анонімний польський експерт російських справ. «Те, на що ви наразилися, є одним із симптомів погіршення польсько-російських стосунків, що почалося влітку минулого року. Спочатку в провінціональних газетах, а потім у щоразу серйозніших медіях з’являлися ворожі щодо Польщі публікації, - говорить далі аналітик. - Це не випадковість, бо пресова політика Росії підпорядкована політичній лінії Кремля. У цю політику втягнуто також інтернет». Загострення стосунків Польщі і Росії відбулося під час Помаранчевої революції. До перемоги демократії були причетні не тільки польські політики, але також польські медіа. Цю атаку на «Tигоднік», як також інші подібні ігри, можна потрактувати як помсту за підтримку української революції, оцінює польський експерт. Це, вважає він, виразний сигнал, що польські медіа відстежуються. «Тигоднік» читають уважно, а той факт, що його нагородили на Україні, був зафіксований у Москві. Насправді, 1 березня цього року «Тигоднік», котрий протягом багатьох років підтримує розвиток дружніх польсько-українських стосунків, а в останні місяці включився у відстеження подій Помаранчевої революції, був удостоєний української журналістської премії «Золоте перо». Тексти, друковані в «ТП», охоче перекладали і цитували російськомовні медіа. Також і портал InoSMI уміщував раніше переклади наших публікацій. Отже, якою була мета цієї дезинформації та атаки на «ТП»? Методи, застосовані в цій операції, були примітивними. Зрештою, у добу інтернету і електронної пошти можна швидко викрити таку дезинформацію і перешкодити їй, наприклад, повідомляючи про неї інші медіа – у Польщі, на Україні і в Росії. Що ми й зробили. Однак у п’ятницю, 19 березня, коли ми завершували цей номер «Тигодніка» і одночасно намагалися викрити російську фальшивку, дзвонили й висилали мейли зі спростуваннями до видань на Україні та в Росії, раптом перестала діяти наша електронна мережа. Інформатики ствердили, що відбулася масова хакерсько-вірусна атака на наш сервер: в час найвищої напруги цієї атаки близько тисячі комп’ютерних серверів бомбардувало вірусами нашу комп’ютерну систему. Оскільки внутрішня інформативна мережа одразу була відключена від «зовнішнього світу», нам удалося уникнути втрат. Після кільканадцяти годин «атака» припинилася, а інформатикам вдалося відновити електронний зв’язок. Чи те, що сталося у четвер, а пізніше у п’ятницю, є лише випадковим збігом обставин? Стопроцентної відповіді на це питання не маємо (не вдалося встановити джерела «атаки»). Залишаються натомість питання й гіпотези, яких ми самі не можемо зверифікувати. На думку польських спеціалістів російських справ, можливо, це був класичний приклад network-war , тобто мережевої війни. Чи, інакше кажучи, електронна атака на нашу систему комунікації (без якої жодна газета нині не може функціонувати). А може, не стільки атака, скільки застереження, бо якби це була справжня атака, «тигоднікова» комп’ютерна мережа вже б досі не існувала. Могло також ітися, як твердять наші співрозмовники, про розвідку і перевірку, як швидко настане реакція. Таким способом російські служби могли би протестувати на нас – перший раз у Польщі – метод «війни в мережі», котру віддавна застосовують на просторах колишнього СРСР, де інтернет відіграє величезну роль як єдине медіа, що цілком вільне і не піддається контролю авторитарної влади (власне, таку роль відіграв він під час мирних революцій у Грузії та Україні, а зараз відіграє в Білорусі). Те саме джерело стверджує, що в Польщі діє принаймні кільканадцять резидентів російської розвідки, котрі ведуть різноманітну діяльність розпізнавального характеру в польському інтернеті. Ці люди, здається, не тільки цікавляться польськими інтернет-сайтами, напр., тими, котрі підтримують білоруську опозицію, але проводять також активні дії, наприклад, виступаючи на інтернетних дискусійних форумах великих порталів (як напр., Gazeta.pl, Onet.pl або WP.pl), де, представляючись як польські користувачі інтернету, ініціюють, скажімо, антисемітські чи нині антиукраїнські дискусії або ж викривають опубліковані в мережі тексти. Те, що трапилося з нами на минулому тижні, очевидно, може мати один позитивний ефект: знайомі журнілісти з України декларують, що відтепер будуть оберережніше ставитися до інформацій, уміщуваних на російських порталах. Як говорять польські спеціалісти, що займаються політикою Кремля, певно є ще одне: таких ситуацій треба сподіватися щоразу частіше. І що їх метою можуть бути також інші польські медіа, а також організації чи фонди, що сприяють Україні або Білорусі.
|
|
Цю статтю було поширено дипломатичними каналами Польщі. Ми вважаємо за необхідне її опублікувати.
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|