26 марта


14:53

У Києві скасували анонсовану півторадобову комендантську годину. Перехід на “літній час” ще не скасовано

12:38

Україна переводить стрілки на годину вперед, у Києві - комендантська година на півтори доби

21 марта


12:42

21.03.2022 у Києві та області на півтори доби вводять "посилену" комендантську годину

15 марта


15:06

У Києві та області знову запроваджують комендантську годину на півтори доби

11 марта


17:53

Міноборони РБ: інформація про ракетний удар по білоруському селу - фейк. Проте вторгнення в Україну готується

16:31

Російські літаки зайшли з території України і нанесли вогневе ураження по населених пунктах у Білорусі

15:58

Міністр оборони України звертається до народу Білорусі

22 мая


12:44

Операція «Гірдон»: Гіркін усім задоволений, а Гордона вважає дурнем, мерзотником, майже го…доном

14 мая


15:42

Окупанти «ізолювали» у Донецьку обвинуваченого у справі МН17

17 сентября


12:33

Гончарук прокоментував свій коментар щодо ПриватБанку

10:18

Прем’єр Гончарук не виключає «компроміс» із Коломойським щодо ПриватБанку

09:12

«Слуги народу» пропонують змінити закон «Про столицю» і провести вибори мера Києва у грудні

08:58

Будинок колишньої глави Нацбанку Гонтаревої спалили

08:40

Дoба ООС: один наш військовий загинув, двох поранено

16 сентября


17:28

Після програного Зеленським парі чиновників міської ради Дніпра оголошено в розшук

17:07

Скасовано постанову Матіоса про «засекречення» декларацій військових прокурорів

12:55

І цього тижня Зеленський не зможе відібрати у Авакова Нацгвардію

12:23

Бюджет-2020 презентують нардепам у п’ятницю

12:11

Посольство США сподівається, що нова ЦВК буде не гірше той, що розігнав Зеленський

11:59

Богдан - о фракції «Слуга народу»: там є «божевільні, психічно хворі»

08:41

Доба ООС: поранено одного військовослужбовця

15 сентября


17:27

Рада отримала проект держбюджету-2020

09:03

Доба ООС: обстріли не припиняються

14 сентября


14:59

Зеленський наклав вето на Виборчий кодекс з відкритими списками

08:50

Доба ООС: поранено вісьмох наших військових

13 сентября


18:44

У Кремлі наполягають: спочатку фіксація «формули Штайнмайера» - потім «нормандська» зустріч

17:26

Для Коломойського відкрилося «хороше вікно»: крізь нього він бачить вихід із ситуації з ПриватБанком

16:52

Меру Дніпра не пробачили вигране у Зеленського парі: у міськраді обшук

13:58

Порошенко прийшов на допит до ДБР – ДБР прийшло з обшуком до банка Порошенка

13:34

Стало відомо, під приводом чого намагаються вилучити у ПриватБанку документи, «пов'язані з юридичним захистом банку»

ОРДА НАРОДІВ

Журавлі над Києвом, даги під Києвом

Минулого тижня в небі над нашим районом з’явилися великі птахи. Летіли на північ, їх було більше десятка. Здається, то були журавлі. Це припущення неабияк зіпсувало настрій. І щоб якось його покращити, вирішив їх перерахувати і зробити ставку, як у рулетці - на “парне/непарне”. Тобто: якщо випаде парне число птахів, то все буде гаразд...


Питання, чому поява саме журавлів в небі над Києвом навесні 2022 року не народжує світлих думок, виглядає риторичним. У багатьох людей, культурний багаж яких значною мірою складає “радянська спадщина”, образ журавля не викликає асоціації, наприклад, з античним міфом про смерть Івіка. Скоріше за все, на згадку прийде щось з іншої міфології, а саме — радянської.

Згідно з цією міфологією, радянський народ, а особливо російський, - це сукупність миролюбних істот, яка більше всього прагне миру у всьому світі і головне для нього — “щоб не було війни”. І журавель у цій міфології радянщини — відомий “антивоєнний” символ, популярність якого суперничала з “голубом миру” Пікассо (який протягом десятиліть вів карикатурні повітряні бої з “яструбами” Пентагону і НАТО). Жоден інший птах, жодна тварина, що їх вигадали радянськими митці, не могли зрівнятися у миролюбності з журавлями: ні кіт Леопольд, ні Чебурашка, ні Тимур і уся “його команда”, ні навіть “олімпійський Мишка”, якого запустили у “мірне небо” москви дуже вчасно - за декілька місяців після початку “спецоперації” радянських “миротворців” у Афганістані.

Нагадаємо два найбільш відомих твори радянського мистецтва пропаганди, завдяки яким журавель і став сприйматися на теренах совка як “птах миру”. Ці згадки — не припадок ностальгії або приступ невитраченої злості на кляте минуле. Обидва випадки мають відношення до війни рф проти України. Обидва твори протягом десятиріч дивилися і слухали діди і бабки, батьки і матері, що народили і виховали своїх дітей і онуків, які зараз намагаються знищити Україну, вбивають наших людей, “братських” дітей.

"Летять журавлі"

Класика радянського кінематографу, лауреат фестивалю у Каннах. Мабуть, і його незабаром знову почнуть “крутити” у російських кінотеатрах, де зараз вже демонструють “Брата”, “Брата-2” тощо, - з огляду на відмову кращих кінокомпаній світу показувати свої фільми довбонутим росіянам.

Хоча зараз дивитися цей “культовий” витвір соцреалізму нормальній людині майже неможливо (хоча, робота оператора Сергія Урусевського, безумовно, захоплює): штучні сюжетні повороти, безглузді до смішного деталі, навіть “трагічні”, ну і, звісно, “миролюбний” пафос (особливо заключна промова на московському вокзалі фронтовика-“переможця фашизму”, якщо виникне бажання — послухайте з відмітки 1.29.05). Проте є один епізод (хоча у цілому і цей фрагмент - вкрай невдала, дешева і погано виконана вигадка), який може розчулити сучасного українця. А саме: десь за Уралом головна героїня рятує трирічного хлопчика, і виявляється, що дитину евакуювали з “Ворошиловграда”, тобто — з Луганська, тоді теж окупованого іншими фашистами (див. з 1.07.26)...

Однак ми звертаємо увагу на дату появи цієї кінострічки - 1957 р. Тобто - за рік після того, як “миролюбні” радянські агресори здійснили свою “спецоперацію” в Угорщині. І ось з’являється кіно про двох москвичів. Вона любить його, він любить її. Але війна, яку розв’язала їхня країна (попутно здійснивши “спецоперацію” у Фінляндії, незалежність якої від російсько-радянської імперії, судячи зі світогляду кремлівського “історика”, теж “вигадав” Ленін), - нарешті ця війна прийшла і до них. Він гине десь у болоті, вона дочекалася кінця війни.

Головну чоловічу роль виконав улюбленець радянських глядачок Олексій Баталов (“он же Гога, он же Гоша, он же Юрий, он же Гора, он же Жора”).

Виріс і виховувався цей Льоша-Гоша у родині богемних московських інтелігентів. Як завжди і усюди вказується, його вітчим Ардов (цитуємо) “был дружен с рядом литераторов и деятелей российской культуры, которые подолгу жили в его квартире... В их числе И. А. Бродский, А. И. Солженицын, М. М. Зощенко, Б. Л. Пастернак, М. И. Цветаева, А. А. Тарковский, Ф. Г. Раневская и другие. Особенно близка с семьей Ардовых была А. А. Ахматова, которая останавливалась в их доме во время своих визитов в Москву в 1934—1966 годах” (кінець цитати).

У цьому блискучому оточені Баталов примудрився вирости звичайною московською сволотою. У 2014 році він підписав лист діячів російської культури на підтримку “спецоперації” рф у Криму, а згодом — і окремо висловив свою позицію (цитуємо): “Это очень нужный кусочек родной земли, драгоценно нужный!.. И спасибо за это одному человеку, которому мы обязаны этим - он абсолютный молодец. И главное - что это правда, потому что люди-то там все равно всегда были наши. Я всеми руками тоже хлопаю и машу и кричу - это замечательно!” (кінець цитати).

Незабаром після цих ганебних вчинків Баталов помер. Немає жодного сумніву, що у лютому 2022 року він би також плескав “всіма руками” на підтримку бомбардування Харкова або Маріуполя і волав, що це “абсолютно замечательно”.

Дагестанські “Журавлі”

Учора у «Медузі» з’явився репортаж з російського Дагестану - рекордсмена за кількістю знищених в Україні окупантів, навіть кляті буряти від джигітів поки ще відстають за цим показником, є ще над чим працювати ЗСУ. Факти, що їх навів кореспондент, просто жахливі.

По-перше, “мирні” дагестанці пишаються тім, що роблять їх сини в Україні, залишаючи нахабні написи “Дагестан!” на руїнах під Києвом. По-друге, вони не вірять, що їх сини вбивають і гвалтують українських жінок і дітей. Ось якось так вони воюють, “точечно”. Звісно, і дагестанські жінки, що втратили на цій війні родичів, відмовляються вірити, що їх сини можуть вбивати і гвалтувати жінок (цитуємо): “Особенно родственниц Махмуда задевают комментарии украинцев в соцсетях, будто он поехал убивать детей: «Он бы никогда никого не обидел... Он служил родине, принял присягу. Это его обязанность, работа была» (кінець цитати).

А головне: мешканці Дагестану впевнені, що так і треба, бо іншого виходу, ніж вбивати українців, не було. Навіть сивобороді аксакали, до “мудрості” яких, як зазвичай вважається, на Кавказі дослухаються, кажуть, наприклад, таке (цитуємо): “Еще в 1945 году Сталин не уничтожил этих националистов. Они подняли головы. Если б наши войска не пошли туда, они бы на нашу страну посягнули. Поэтому Владимир Владимирович правильно поступил” (кінець цитати).

Але повернемося до нашої теми - до мистецтва радянської міфотворчості на тему “миролюбності”. 4 квітня голова Дагестану Меліков зустрівся з родинами загиблих в Україні загарбників, пообіцяв їм грошей, а потім заявив (вибачаємося, але знову наводимо цитату, без цього ну ніяк): “Люди, рожденные настоящими бойцами, наделенные готовностью к подвигу, - такими были сыны Дагестана, не пожелавшие мириться с попытками разрушить наши традиционные ценности, уничтожить историческую память о подвигах бесстрашного поколения Великой Отечественной войны. Сегодня наши солдаты и офицеры в полной уверенности в своей правоте бьются за тот мир, который отстояли, сберегли их деды и прадеды» (кінець цитати).

А після цього згадав вислів найвідомішого дагестанського поета Расула Гамзатова: «К сожалению, оказалось, что только война может востребовать и воспеть людей чести и совести». Вірші Гамзатова цитував і родич одного з загиблих окупантів.

... Таким чином, Дагестан нічим особливо не відрізняється від других регіонів рф, від тієї ж москви, такої багатої на поціновувачів поезії і взагалі красивих слів, особливо про “мир” і “дружбу”. І саме згаданий вище Расул Гамзатов є автором слів до відомої радянської “антивоєнної” пісні “Журавлі”, яку так любили слухати зі сльозами на очах радянські люди:

“Мне кажется порою, что солдаты,

С кровавых не пришедшие полей,

Не в землю нашу полегли когда-то,

А превратились в белых журавлей”...

Завжди вражав та дратував саме цей рядок: “Не в землю нашу полегли”... Саме так, не в вашу, росіянці і дагестанці, землю “полегли” солдати. Не в вашу. А в чужу.

Нагадаємо, що пісня “Журавлі” вперше пролунала у 1969 році. Тобто - знову лише за рік після чергової “спецоперації” радянських миротворців - цього разу вже у Чехії. Традиція така радянсько-російська: нападати на чужі країни, вбивати, руйнувати, гвалтувати, грабувати — а потім складати і співати всім народом сумні пісні про війну, обливатися слізьми у екранів, боротися язиком “за мир у всьому світі”... Потвори, яких світ не бачив.

... Так от, зробив я минулого тижня ставку на кількість журавлів, що летіли над Києвом. Порахував. Вийшло 14 птахів.

ДИВ. ТАКОЖ: «Снегири»

Єгор НЕХЛЮДОВ


Версия для печати  Версия для печати

11 Апреля 2022 12:41


 

 

Генпрокурор Луценко каже, що 31 травня врятував ціле місто. На яку нагороду він, на Вашу думку, за цей вчинок заслуговує?

Запрошення на чергове засідання РНБО України (6)

Обрання членом РНБО врятованого їм міста (15)

Дострокового присудження звання Генпрокурор-лейтенанта (18)

Повного зібрання підручників юридичного вишу (75)

Червоного диплома юриста з золотими літерами (9)

Медалі «Рятівник Третього Тисячоліття» (152)

Урочистого рукостискання від Зеленського (62)

Введите, пожалуйста, цифры с рисунка: