 |
|
|||||
|
|
Украинские политологи - о результатах визита Путина Киевский «Центр досліджень політичних цінностей» провел порос известных украинских экспертов-политологов относительно первого визита президента РФ Владимира Путина в Украину без Кучмы. Ниже – результаты данного опроса: Кость БОНДАРЕНКО (директор Інституту національних стратегій): „Я розцінюю цей візит, передусім, як абсолютно робочий. Тобто, від цього візиту сподівалися значно більшого, сподівались на якусь інтригу, а насправді інтриги не вийшло. Відбувся звичайний робочий візит, який показує, що в обох країн, і в обох Президентів є коло певних питань, над якими вони можуть працювати, і є можливості для розширення співпраці між Україною та Росією”. Віктор НЕБОЖЕНКО (керівник соціологічної служби „Український барометр”): „Путин не воспользовался открывающимися возможностями и вместо того, чтобы изменить формат отношений, он перешел на ту же дорожку, на которой развивались его отношения с Кучмой. Он предложил союз Путин-Ющенко. Но Ющенко это абсолютно не нужно, ведь такого рода дружественные отношения, обычно выстраиваются либо между лидерами великих держав, либо между лидером великой державы и руководителем слабого государства. Например, если Ющенко и Буш будут дружить, то это будет успехом для украинской внешней политики, а если Путин и Ющенко попытаются дружить, то с этого ничего не получится, потому что у них нет совместного бизнеса, они по-разному мыслят, они живут совершенно в разных социокультурных мирах. И Ющенко никогда не забудет, что Кремль потратил огромные усилия для того, чтобы не допустить его к власти. Поэтому сам визит получился простым, холодным и не имеющим далеких последствий. Для украинской дипломатии это означает, что перед поездкой Ющенко в Вашингтон, украинцы не сделали ничего такого, за что им пришлось бы краснеть в Вашингтоне”. Олесь ДОНІЙ (голова Центру досліджень політичних цінностей): „Путін зробив мудрий крок зі своїм приїздом до Києва. Найгірше було би з його боку дотримання „холодного миру”, який склався внаслідок підтримки Кремлем Януковича в пику Ющенкові. Натомість, Путін приїхав до Києва з відверто непідготованим візитом, з фактично відсутніми конкретними пропозиціями та з абсолютно загальними темами для розмов і опинився насправді у виграші. Українська сторона показала, що вона не йтиме шляхом Прибалтики, для якої євроінтеграція була пріоритетом всієї зовнішньої політики. Україна ані словом не обмовилася про поступове згасання СНД, про яке перед візитом так впевнено говорили політ-експерти. Більше того, Україна навіть дала зрозуміти, що і ЄЕП може мати шанси на подальше існування. Тобто, по-перше, Україна показала, що її економічні інтереси в стосунках з Росією є пріоритетними. Саме тому, українська влада починаючи тиск на власних олігархів, не внесла підприємств, які контролюються російськими олігархами, до списку реприватизації. По-друге, Ющенко виявив свою психологічну схильність всім подобатися. Тож для того, щоби уникнути протистояння він готовий йти на певні поступки. Яскравим свідченням такої психологічної схильності було використання українським Президентом російської мови замість української на спільній прес-конференції. Українська мова в даному випадку, хоча і мусила бути офіційним державним атрибутом, але могла бути додатковим подразником для Путіна, і Ющенко зробив все, щоби сподобатися своєму російському візаві. Тобто Україна продемонструвала, що при всій своїй проєвропейській риториці вона не дуже й проти стати елементом схеми економічної „ліберальної імперії” за сценарієм Чубайса. Путін має бути задоволений”. Володимир МАЛЕНКОВИЧ (директор Українського відділення Міжнародного інституту гуманітарно-політичних досліджень): „Я оцениваю этот визит как положительный, потому что, если первая встреча двух президентов была достаточно холодной, то вторая была дружественной. А то, что не было подписано никаких соглашений - это не проблема, потому что особых проблем нет. Проблема, собственно говоря, состоит именно в налаживании добрососедских отношений, чтобы не было имиджа врага. Вот вчера в этом направлении был сделан серьезный шаг. Кроме того, я считаю, что положительный момент состоит в том, что будут обсуждать проблему единого экономического пространства с самого начала, с первых шагов (в чем очень заинтересована Украина). И мне кажется, что Путин достаточно мягко, и как бы с пониманием, среагировал на то, что в Керченском проливе будет сохранена граница, пролегающая в прошлом между советскими республиками. Если это действительно так, то снимется очаг напреженности вокруг третьей важной темы – консорциума, где пока еще все в зачаточном состоянии. Судя по всему, настоящего западного партнера еще нет, соответственно, существует и тема для развития переговоров. Я думаю, что проблемы между нашими странами существуют, но все эти проблемы не будут конфронтационными если каждая из сторон откажется видеть другую сторону в качестве своего противника. Вчера в направлении такого психологического сближения был сделан серьезный шаг”. Володимир ФЕСЕНКО (голова правління Центру прикладних політичних досліджень „Пента): „Если коротко, то, естественно, оцениваю положительно. Я думаю, что, хотя по форме это был визит дипломатической симметричности, такой же кратковременный рабочий визит, каким был визит Виктора Ющенко в Москву, но по своей сути он отвечает названию «рабочий», потому что Президенты действительно попытались заложить рабочий фундамент для обсуждения и решений всего комплекса двухсторонних отношений. Если же давать оценку отдельным моментам, то я бы выделил два основных результата. Первое - общая оценка визита: он стал своеобразной оттепелью в отношениях двух стран после президентских выборов, которые сформировали некий холодок в отношениях между двумя государствами, в связи с активным участием России в избирательной кампании. Второй важный момент (и символический, и политический одновременно) - личное знакомство Путина и Юлии Тимошенко. И еще я бы отметил третий момент: после визита сложилось такое впечатление, что российская сторона была готова к серьезным переговорам в меньшей степени, чем украинская. Возможно именно в этом главная причина того, что не удалось достичь серьезного продвижения по отдельным направлениям двухсторонних отношений”. Володимир ПОЛОХАЛО (керівник проекту „Політична думка”): „Я думаю, що цей візит ознаменував початок нових засад і нового формату стосунків між Україною і Росією, які насамперед демонструють той факт, що ані Президент України, ані прем’єр не є залежними від Президента Росії і його адміністрації. Змістовно і візуально це було помітно на переговорах. Відчувалася більша самостійність, аніж та, що була в попередній період, особливо в останні роки правління Кучми, який практично не міг зробити кроку без консультацій з Путіним. Схоже на те, що український політичний клас має шанси вже не підлаштовуватися під російські політичні сценарії та інтереси, а натомість відстоювати національні інтереси України. Надзвичайно важливим є та обставина, що по суті вперше за багато років було порушено питання про кордони, про делімітацію Азовської і Керченської частини Чорного моря. Ющенко запропонував абсолютно логічно виправданий крок, можливий компроміс з цього складного питання. Другий момент стосується єдиного економічного простору. Схоже на те, що з цього питання справді велися переговори, як сказав Путін, змістовні і відверті. І схоже на те, що економічна складова буде відтепер визначальною, а первісний варіант такого геополітичного проекту як ЄЕП, який розроблявся адміністрацією Путіна, вже не має шансів на життя. Дійсно, створення комісії Путін-Ющенко в цьому контексті знаменує певну паритетність двохсторонніх відносин. Думаю, також варто додати, що, хоч і пунктирно, але Ющенко дав зрозуміти російській стороні, що для України євроінтеграція стає основним вектором в зовнішньополітичній та ціннісній орієнтації. Очевидно, що українська сторона готувалася до цього візиту більш серйозно, ніж до поїздки в Європу. Путін чи не вперше змушений був демонструвати повагу до української сторони. Мені здається, що спадщина Кучми перед Росією залишається у минулому і не детермінує поведінки українського Президента. Я оцінив би ці переговори як позитивні. Слід говорити також про гідну поведінку Ющенка і Тимошенко у розмовах з Путіним. Реалізм і прагматизм розуміння національних інтересів - це головні визначальні чинники нової політичної філософії з боку України і, я думаю, цей факт, здається вже сьогодні визнає і Росія”.
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|