По-перше, якщо хтось із Внутрішніх військ коментує ситуацію, він має представитися – у нас у ВВ глухонімих немає, їх туди просто не беруть. По-друге, якщо ж джерело не представилося, то ЗМІ при підготовці матеріалів не треба опиратися на всілякі домисли, чутки тощо.

Те, що сталося з дітьми Ю. Тимошенко, мало статися в Україні давно, оскільки мілітаризація нашої країни перейшла межі розумного. Як би хто коментував інцидент, Внутрішні війська завжди будуть не праві, бо в статті 17 Конституції України записано: «Збройні сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян». Крапка. Це нонсенс, коли у нас усі силові структури, крім МВС, є військовими. Війська у мирний час повинні бути в казармах, а у військовий час – на фронті.

Війська не можуть патрулювати вулиці. Це вказує на те, що в Україні – диктатура. Не можуть війська, до яких належить і Державна служба охорони під керівництвом В. Гелетея, охороняти парламент, Кабінет Міністрів і Президента. Так робиться тільки при диктаторських режимах.

Не можуть військові формування, якою є Служба безпеки України, забороняти в’їзд в Україну. Це – абсолютний абсурд! Усе це потрібно приводити у відповідність до Конституції України. Але з 1996 року нічого у цьому напрямку не просунулось, тому ми й маємо такі наслідки.

Хто б сьогодні як говорив, Конституція України має найвищу силу. Тому, по-перше, всі, кого спинять військові, можуть оскаржити їх дії. По-друге, війська не мають займатися комерційними проектами. Те, що військові перебували біля готелю чи пляжу, обмежуючи право громадян на диспут на певну територію, є комерційним проектом Одеської мерії та Внутрішніх військ, а не охорона громадського порядку. По-третє, у згаданому інциденті брали участь спецназівці, і якщо зять та дочка Ю. Тимошенко так сильно, як пише преса, побили військових, то я особисто дам їм запрошення поповнити лави спецназу. Навіщо нам такі спецназівці, яких б’ють діти на вулиці? Ми вже пройшли це, коли 23 тисячі Внутрішніх військ під час кризи 2007 року під Києвом зупинили 2 працівники ДАІ – це бачила вся Україна. Такі війська нам не потрібні!

Хоча нині піднімається плач, крик про якісь там інсинуації, але, я думаю, що не гоже військовому формуванню виконувати політичні замовлення.