 |
|
|||||
|
|
Дважды опущенного петуха Табачника попишут на Пасху «Як навчилися бігати, одне чорненьке вистрибнуло на корито, де свиням замішую…» Замечательную зарисовочку-георгику опубликовала сегодня горячо любимая нами «Газета по-украински». Поскольку она наглядно отображает отношения нашего общества как с властью, так и к власти, приведем эту прелесть полностью: «Півня Табачника заріжуть на Великдень Шість півнів, пару свиней, півтора десятка курей і кролів має в господарстві 80-річний Михайло Левченко із села Лісового Тальнівського району Черкаської області. Живе на Зірниці — найдальшій околиці села. До кінця зими півнів хоче порізати. Лишить двох: червоного Кличка й чорного Табачника. — Ніколи півням прізвиськ не давав, а цього року якось випадково сталося. Найменша онука 7-річна Світланка попросила погратися кроленям. За кілька днів назвала кролика Пухнастиком. Потім іншого — Дряпунчиком. Коли купив курчат, почала і їм імена давати. Торік у Михайла Левченка покрали всіх курей. — Це я сам винен, — каже. — Привчилися ночувати в колишній літній кухні. Її не зачиняв, бо там красти було нічого. Одного ранку прокинувся — жодної курки. Нікуди не заявляв, бо в цю глушину міліція не заїде, а голова сільради мені курей не шукатиме. Сам був головою, знаю. Весною поїхав у Тальне на базар, узяв десяток курчат. Вижило п’ятеро. Як навчилися бігати, одне чорненьке вистрибнуло на корито, де свиням замішую. Послизнулося і впало у воду. Я побачив пізно. Коли дістав, воно й очі закрило. Поклав на сонце. До вечора оклигало. Відтоді стало загальним улюбленцем. У два чи три місяці знову постраждало. Сусідський рижий кіт украв. Я ледь устиг палицею кинути. Думав, він шию курчаті перекусив, але минулося. Отак двічі я його від смерті рятував. Світлана спочатку не могла запам’ятати, що він інкубаторський. Казала ”інтернатівський”, бо, як не слухалася, то її батьки інтернатом лякали. Але то було задовге ім’я. Коли курча виросло, стало чорним півнем, що кидався на всіх битися. Якось я читав у газеті про Табачника. Писали, що він кидається на все українське. Внучка запам’ятала й назвала півня Табачником. Чорний півень почав битися на початку листопада. — Хтозна, чого так сталося. Може, загордився. Спочатку вдарив дочку Надю. Навіть переслідував її. Коли з Тального приїхала її сестра-близнючка Оля, ударив її. Потім напав на Оліного сина Петю. Та Петі вже 14 років, він півня улупив пару разів — той відстав. Став кидатися на сусідів, коли заходять. Бува налітає на собаку Марса. Той старий уже, не дуже відбивається. Біжить у буду. Нікого не боїться, крім іншого півня — червоного. Його я назвав Кличком. Думаю, хто ж Табачника поб’є, крім Кличка? Кличко жене його від курей. Півня Кличка господар хоче лишити на наступний рік. — До кінця зими всіх інших поріжу. Табачника зарубаю на Великдень. Дуже люблю його за красоту. Господар тримає курей усе життя. Агресивних не пригадує. — Як ще жінка була живою, тримав качура-шипуна. Марія Василівна не могла без палиці подвір’ям пройти. Гусаків бив, а на неї кидався, як тигр. А вона як улупить його палицею! Качур очі закотить і лежить нерухомо годину-дві. Жінка каже мені: ”Амінь качурові”. До вечора він оклигає. А на ранок знову б’ються! Михайло Миколайович цікавиться політикою. — 2004-го купив нового телевізора. Зараз новин не пропускаю. Дмитра Табачника не люблю. А хто його любить? Казав, що Голодомор був не справжній. А він його помнить? Я той Голодомор пам’ятаю добре, бо пухнув від голоду і ледве вижив. На півня злість стараюся не переносити. Птиця безневинна, тілько дуже агресивна».
|
|
|
Перепечатка, копирование или воспроизведение информации, содержащей ссылку 
|
|